Happy New Year, keep calm and believe in a fairytale..

У новому 2015 році я бажаю кожному почати своє життя з чистого аркушу паперу, я бажаю вам залиши позаду усі образи, негаразди чи суперечки. Візьміть з собою у прийдешній рік тільки те найкраще, що було у вашому житті. Візьміть багато посмішок рідних та близьких, візьміть душевне тепло родинного затишку, візьміть своїх коханих, що гріють ваші серця у ці морозні дні.

Нехай цей рік для кожного стане початком кар’єрного росту, шаленого кохання, нестримного потоку приємних емоцій, пригод та подорожей. Нехай у цьому році здійсняться усі ваші найзаповітніші мрії, задуми та плани. Нехай морозні та снігові вечори подарують вам радість новорічного настрою та стануть приводом до частіших обіймів своїх коханих.  Нехай Різдвяна казка завітає до кожної родини і подарує тепло, спокій та радість святих вечорів.

Нехай цей рік змусить вас повірити у дива, поринути у вирій емоцій та чудес та власними руками створити свою казку.

Цей рік був нелегким для усього нашого народу і для кожного з нас окремо.  Я вірю, що переживши усі ті негаразди та переломні події ми з вами зможемо  підняти нашу країну і в Новому році ми змінимо її, ми зупинимо війну, повернемо наших солдатів живими та здоровими і в нашій країні запанує мир та спокій.

Кохайте і будьте коханими, творіть добро і будьте людяними, допомагайте один одному, прощайте всі образи та помилки, станьте хоча б на секунду чарівниками і подаруйте радість тим, хто цього потребує. Нехай Новий 2015 рік стане переломним роком у житті кожного, нехай він принесе з собою вітер змін, тільки добрих, приємних, щасливих та коханих змін.

Зустрічайте цей рік з відкритими обіймами і пам’ятайте, що дива приходять тільки тоді, коли дуже сильно віриш у ту казку, яка в один день може стати реальністю.

Щасливого Нового Року

 

Без голосних слів про біль, яку відчуваєш душею

Ненавиджу людей, що кидають слова на вітер, ненавиджу тих, які сьогодні говорять одне, а завтра роблять інше.. Ненавиджу людей, що обіцяють любити, а потім просто ідуть, не попрощавшись.. не розумію людей, які клянуться у вічній любові перед Господом, а потім зраджують.. Ненавиджу тих, які вдають хороших і за цими масками приховують свої зміїні кубла.. Не розумію тих, що кричать голосні фрази, розкидаються словами, які є безцінні.. Не хочеться бачити у своєму житті тих, які змушують плакати, відпускайте таких людей, адже не варто, плакати через того, хто дозволяє вам це…   Не змушуйте страждати ваших близьких і рідних, не завдавайте їм болю, не говоріть не потрібних слів, не кривіть душею.. Не приносьте біль у душі тих людей, яких любите,  не зраджуйте своїх коханих, не говоріть дорогих слів дешевим людям.. Не будьте егоїстичні, не будьте сурові, не ображайте один одного.. Прощайте, тільки тим, які заслуговують на ваше прощення, вірте тільки тим, яких відчуваєте серцем, проводьте час тільки з тим, які приносять радість у ваші душі.. Не дозволяйте нікому погасити ваш душевний вогник тепла, не дозволяйте страждати своїм рідним, підтримуйте їх, кохайте їх і обіймайте їх якомога частіше.. Даруйте їм своє тепло і свою любов.. Даруйте їм зірки з неба і п’янкі аромати квітів, наповнюйте їх  пустки нічними розмовами та ранішніми поцілунками, пригортайте їх і кожного дня повторюйте про те,  що тільки разом тільки одним цілим ви зможете по справжньому бути щасливими..

За нашу неньку Україну, за її правду, волю й силу

Господи Боже, скажи, коли вже закінчиться ця війна, коли перестануть гинути невинні люди, коли перестане проливатися кров.. скільки ще повинно загинути наших солдатів аби усі можновладці і високопосадовці зрозуміли, що війна приводить тільки до смерті, тільки до руїни..

Скільки ще матерів посивіють так і не дочекавшись своїх синів із війни, скільки ще діток стануть сиротами так і не побачивши свого татуся… А скільки молодих, прекрасних парубків вже ніколи не зможуть створити власної родини і виростити власних дітей, адже їх забрала війна і вони більш не повернуться…

Як важко усвідомлювати, що цвіт нашої нації гине кожного дня і ми не можемо з цим нічого зробити.. Скільки ще триватимуть ці запеклі бої, скільки ще Путін буде маніпулювати нашими депутатами, як іграшками.. так хочеться запитати у нашої новообраної влади: Скільки можна? Де ваші дії? Усе розпочалось і закінчилось лише на словах? .. невже наша Україна така беззахисна?

У нас же найкраща у світі земля, найдобріші люди, найхоробріші чоловіки, які ладні знести все на своєму шляху аби подарувати країні мир.. У ці морозні, холодні дні  хоробрі серця воїнів захищають на сході наш щоденний спокій.. Вони вірять у свою перемогу і прагнуть живими повернутись до дому… В наших силах молитися кожного дня і надіятись, що ця війна скоро закінчиться, а усі винні у кривавій війні будуть покарані..  
Звертаюсь до тих, що висилають на Україну свої війська, відсилають своїх чоловіків і синів… Ви ніколи не переможете.. Україна була є і буде цілісною державою, суверенною і незалежною, ви ніколи не зможете перемогти нашої нації, нашої сили і нашої віри, ми незламний народ, ми стіна, що знищить кожного.. Ми патріоти свого краю, ми народ, що піднявся з колін і вже ніколи і нікому не дозволить панувати на наших землях.. пам’ятайте, що усі проби вашого зазіхання на нашу рідну землю повернуться до вас грузом 200.

Наш народ прагне миру, прагне відновлення незалежності, суверенності  та душевного спокою, усі українці носячи в середині частинку нашої країни помоліться за наших воїнів-визволителів…

Слава Україні. Героям Слава.

Віра і надія - іскорки життя..

Я хочу, щоб в кожного хоча б раз у житті спалахнуло щось таке неймовірне, таке справжнє, таке вічне і таке рідкісне..

Я хочу, щоб кожен з нас хоча б раз зумів полетіти у височінь і зміг продовжувати цей політ якомога довше… Я хочу, щоб кожен з нас навчився бачити красу, серед пустих сірих буднів у очах звичайних перехожих… Я хочу, щоб люди частіше посміхались, просто так.. тільки для того, щоб людина, яка йде поряд відчула частинку вашого тепла… Я хочу, щоб кожен з вас хоча б раз на день мав змогу обійняти дорогу вам людину, близького друга чи просто свою маму… Я хочу, щоб ви навчились цінувати цей момент, щоб навчились приймати те, що приготувала нам доля, якою важкою вона не була б, адже, якщо на вашому шляху постають якісь перешкоди, то знайте, що Бог не дозволив би поставити перед вами тих завдань з якими ви не могли б справитись..

Я хочу, щоб кожен знайшов свою віру….  віру в прекрасне, віру в кохання, віру у справжню дружбу, перевірену роками… я хочу, щоб кожного дня ви прокидаючись, розуміли наскільки щасливими є кожен з нас… У нас є близькі, рідні і ми можемо відчувати їх тепло, ми можемо бачити проміння сонця і відчувати краплі дощу на наших долонях…Ми можемо подорожувати, ми можемо творити мистецтво, ми можемо літати, адже у нас є всі можливості для цього… Коли Господь подарував вам життя, коли дав вам можливість насолоджуватись кожною його хвилиною то прошу вас використайте  цей шанс, не змарнуйте його …

Будьте добріші один до одного, любіть один одного, допомагайте, принесіть хоча б частинку радості кожному перехожому на вулиці просто посміхнувшись… Пам’ятайте про те, що ми маємо одне життя і  всього лиш один раз можемо його пройти.. і у нас не буде шансу для того, щоб виправитись чи прожити певні сторінки  по новому… Живіть з вірою, з правдою, з волею і прагненням до свободи… ніколи не забувайте про свої можливості зробити цей світ кращим… Це ж зовсім просто  бути щасливим, адже все залежить тільки від вас самих..

P.S. Кохайте і будьте коханими,

Вірте у добро і бережіть в собі людину..

Не втрачайте своїх найдорощих ...

Не відпускайте своїх коханих, будь ласка, не відпускайте…. не важливо скільки кілометрів вас розділяє, не важливо наскільки у вас різні інтереси чи погляди на життя, не важливо наскільки різного ви віку, національності чи ще інших відмінностей…

Якщо доля вам принесла подарунок, якщо вона відкрила вам двері до коханої людини, не втрачайте цей шанс - боріться до кінця, робіть все можливе аби ваше щастя тривало якнайдовше, а можливо і усе життя.. Багато людей не усвідомлює того, що те, що ви робите сьогодні, творить ваше майбутнє завтра..

Несказані сьогодні слова можуть стати пустим днем завтра..  інколи власна гординя, чи просто егоїзм розводить людей по різні сторони барикад і обоє ви страждаєте намагаючись зрозуміти, що зробили не так… не ображайте дорогих вам людей, не говоріть тих слів про які потім буде жаліти… Частіше повторюйте, те як ви їх любите, як за ними сумуєте, як вам їх не вистачає, коли вони не поряд… Дорожіть кожною секундою проведеною разом, адже потім ви будете згадувати їх, як найпрекрасніші моменти, як найкращі дні…

Ваші спогади, ваші думки, нехай  в один день вони поєднаються і ви станете одним цілим, ви станете почуттям ,  яке змінить усе ваше життя, нехай кожному пощастить відчути цей несамовитий адреналін і стук серця від якого хочеться літати, нехай у кожного в житті, хоча б на хвилинку відбудеться, щось настільки прекрасне, що докорінно змінить усе ваше життя…

Кохайте і будьте коханими, навіть якщо ці моменти будуть зовсім короткими і ви не зможете бути разом то пам’ятайте, що закриваючи одні двері доля обов’язково відкриє для вас інші, не засмучуйтесь і не розчаровуйтесь, адже те, що нас не вбиває робить нас тільки сильнішими, тому просто надіємось на те, що одного дня і у ваші двері постукає цей хтось, хто змінить ваше життя назавжди…

Життя -  це те, що відбувається з нами щодня, щохвилини в ті моменти, коли ми будуємо плани на майбутнє.

День із життя пересічної жінки

Ми все більше занурюємось у вирій буденності життя. Щодня дім, робота, діти, потім ще зустрічі, нові проекти, а тут ще знову нагальні справи, а потім вечір, кіно, театр, знову дзвінок, терміновий виклик на роботу, ще одна безсонна ніч, сім хвилини сну і ти вже знову на ногах, цей раз став одним з найважчих, повертаєшся додому, діти уже в школі, завал домашніх справ, а ще потрібно закінчити те, що не встиг на роботі, здається тільки на хвилинку приляжу, стук в двері, веселий сміх, діти вдома, проспала майже півдня, страшенно болить голова, втома від сьогоднішньої ночі дається взнаки, розпочались хатні клопоти, хоч і по обіді, смачна вечеря, хороше вино, фільм, сон, будильник, ранок, пробіжка, ковток холодного повітря, душ, знову спізнення, діти у школу, знову робота, прагнеш спокою хоча б на хвилину, голова розривається від цієї метушні, аспірин потім ще один, дзвінок, швидка допомога, крики, невідомі особи, їх обличчя заплямовані кров’ю, ти знову біжиш в операційну, година, дві, три, таки вдалося врятувати, знову втома, смс, поїздка додому у метро, приємний сюрприз, квіти такі ж як і колись, білі ромашки, чудовий дитячий сміх, м’яка постіль, ну нарешті цей день добіг кінця, так приємно лягти, закрити очі, не думати ні про що, тиша, спокій, тепло, вирій затих хоча б на одну ніч, сон, душевна рівновага, відтворення дійсності і знову ранок…

Ти захистив мою маленьку Україну

Коли струна пускає перші звуки,

І трепет волі вже звинить,

Тебе стрічають ріднії онуки

І серце стрімголов летить.

Ти відчуває запах квітів

І сонця ясного тепло,

Ти вже герой поміж повітів

А все немов і на яву було.

Ці танки, бетеери, автомати

Наперекір біді ти відданість зберіг,

Твоя кохана, сестронька і мати

Радіють в пісні, Ти вже переміг!

За захист твій і віру у країну,

За мужність, силу й перемогу

Ти захистив мою маленьку Україну

Я дякую герою нашого народу.

Новий ранок

Темна ніч була довгою, та вже ранок настав,

Кайдани були міцними, та час все сказав.

І заспіває наша ненька Україна,

і знов бандура забринить,

І звеселиться наша вкраїна,

І серця пісня задзвенить.

Ми в люту боротьбу за нашу свободу ідемо,

Щоб промінням нації, освітити арену.

І заспіває наша ненька Україна,

і знов бандура забринить,

І звеселиться наша вкраїна,

І серця пісня задзвенить.

Щоб змусити ворога  нашого тремтіти,

Щоб  на виборену кров’ю землю, ми могли прилетіти.

І заспіває наша ненька Україна,

і знов бандура забринить,

І звеселиться наша вкраїна,

І серця пісня задзвенить.

Щоб Любов’ю до України усе подолати,

Щоб правдою і волею голос розв’язати.

І заспіває наша ненька Україна,

і знов бандура забринить,

І звеселиться наша вкраїна

І серця пісня задзвенить.

І встане наша батьківщина і підійметься в небокрай,

Де світла радості дитина, здійметься у високу даль.

І заспівала наша ненька Україна,

і  бандура знов бринить,

І звеселилась наша вкраїна

І серця пісня  вже дзвенить.

Сини Вкраїни захистили рідну земленьку свою,

Тепер вони герої - справжні воїни в бою.

Українська історія у кількох словах

Все більш актуальною темою та зростаючим інтересом характеризується прагнення до пізнання власної культури, традиції та самого зародження своєї нації. Наш народ з давніх – давен прокладав свій шлях до суверенності та незалежності.  Ще у І тисячолітті до н.е. на сучасних українських теренах з’явилося слов’янство, дещо пізніше вони згадувались у різних письмових джерелах, як «анти», «склавіни», а згодом «поляни» та «сіверяни». Під час давньоруської держави з’явилась назва «руси», а уже у середньовіччі усім світом пролетіла назва славнозвісного козацтва. Наступні події, що відбувалися стали процесом націотворення – формування власне української нації. Процеси та події кількох століть великою мірою вплинули на етногенез сучасних українців.

Та саме етнічна свідомість зародилася вже тоді, коли населення стало відомим у всьому світі, як простодушний козацький народ, що мав свою правду, свою традицію, свою силу і свою віру. Ще за часів Хмельницького розпочався  процес зародження української національної ідентичності, що дотепер проходить свій тернистий шлях.

Проглядаючи сторінки історії, зокрема ХІХ століття, ми бачимо відродження уже сформованої концепції українського народу, як самостійної нації, з власною мовою, культурою, з прагненням власної території та самоуправління.  Саме цвітом інтелігенції, видатних діячів, письменників, науковців, істориків підіймається рівень національної свідомості та розуміння того, яку ціну доведеться заплатити за свою незалежність та суверенність. Історія показує, що великокнязівська велич наших князів, гетьманів на протязі років змінилася окупацією татарською, литовською, польською та найгіршим періодом розколу держави поміж її сусідами. Та усі ці події  лише ставали каталізатором до створення власної держави, та змушували народ все більше діяти та намагатися зробити усе можливе для реалізації поставленої цілі. Один із націоналістів-радикалів М.Міхновський автор праці «Самостійна Україна» заявляє у своїй роботі про законне право українського народу на боротьбу за визволення та прагнення незалежного існування.

ХХ століття характеризувалося не просто прагненням, а усвідомленням потреби у власній державі, яка б захищала український народ. Саме у цей непростий час батьком української нації виступав Михайло Грушевський. Він був не просто видатним істориком, філософом та літературним критиком, а людиною, що більшість свого життя присвятила державотворенні, хоч і його ідеї та плани промовляли лише про федералізацію українських земель  у складі Російської імперії, все ж його старання та праця стали вагомим кроком на дорозі до нашої незалежності.

Далі роки у складі Радянського Союзу і знову прагнення до свободи, до незалежності, до справжньої волі у демократичній державі. В надрах Радянського Союзу попри усі негаразди, та перешкоди сформувалась могутня та сильна українська політична еліта. І тому третя спроба збудувати власну державність молодої європейської країни виявилася вдалою. І у 1991 році Україна отримала те, заради чого боролась століттями, країна отримала незалежність. На карті світу з’явилась ще одна держава, українська нація з гордість вступила до світового співтовариства і засяяла жовто-блакитними барвами на світовій сцені.

24 серпня акт про незалежність України переможно увіковічнив довгі роки визвольної війни за вільне життя на власній землі і у власній країні. Незалежність принесла з собою не тільки радість довгоочікуваної свободи але і проблеми шахрайства, хабарництва, розкрадання державного майна та напружених стосунків із сусідніми державами. За роки президентства Л.Кучми люди втратили віру у справедливість та чесність його намірів і тому вибори 2004 роки повинні були принести вагомі зміни у політичне життя нашої держави.

2004 рік став оранжевим світлом, що було надією на краще. Помаранчева революція мала зміцнити державу, покласти край корупції та відкрити двері до щасливого майбутнього. Та на жаль мрії залишились мріями, а жорстока реальність запанувала у всій країні. Зневірені, обмануті, та у відчаї вони голосують за нову диктатуру, яка на декілька років знищить вщент усі мрії про Європейське майбутнє та ще більше узалежнить Україну від Росії.

Силою та правдою український народ знову підіймається, знову встає з колін та виходить на майдан аби показати свою міць. Ми вийшли на революцію гідності, ми зуміли скинути тоталітарний режим та знищити пануючу бюрократію. Здавалося б перемога майдану відкриє світле і мирне майбутнє. Та на жаль наш сусід-агресор вирішив по іншому. Спочатку окупація Криму із псевдо референдумом. Потім війна, що ще досі продовжується. Війна на сході це місце смертей тисячі невинних людей, які борються за суверенність нашої країни та за її територіальну цілісність. Сьогодні кожна родина чекає сина, батька чи чоловіка з фронту і намагається вірити, що уся пролита кров не є даремною, адже правда на нашій стороні. Одного дня прокинувшись ми всі з полегшенням вдихнемо ковток мирного повітря і засяє сонце із мирним небом над головою в цей день закінчиться війна і настане період піднесення, розцвітання та нової сторінки у історії нашої держави. А поки що нам залишається тільки молитися за наших героїв та чекати їх повернення додому.

Слава Україні. Героям Слава.

Воїнам АТО

Давайте помолимось за тих, що кожної секунди вірять, надіються і захищають наше мирне майбутнє.  За тих, що ризикуючи своїм життям прагнуть свободи та незалежності нашої країни. Щодня, знову і знову проливається кров наших захисників, наших героїв, наших люблячих сердець. Для кожного з нас ви стали не просто героями, ви стали підтримкою нації, ви стали незламною стіною, яка щодня стає все сильнішою та міцнішою. Ви наша гордість, наша віра і надія, ви ті, що творять сучасну історію, ті, що бережуть землю, виборену потом і кров’ю на протязі сотні років. В пам'ять про загиблих братів, з незламністю князів Київських, з хоробрістю Хмельницького, з мудрістю Шевченка ви вірою та правдою подолаєте ворога. Ви зможете продовжити нашу незалежність і кожен з вас з’явиться на шпальтах нової історії, поряд з іншими героями нашої країни. Ваші діти будуть гордитися вашою мужністю, стійкістю та незламною вірою до перемоги. Із покоління в покоління будуть передавати історії наших мужніх воїнів, завдяки, яким наша країна зберегла усі свої надбання та змогла вистояти перед ворогом.

Я вірю, що перемога наших солдат не за горами, я вірю, що одного ранку ми всі прокинемось під мирним небом, у вільній, незалежній, суверенній Україні. В цей день усі ви живими та здоровими повернетеся до своїх батьків, дітей, коханих дівчат і нарешті зможете міцно їх обійняти. В цей день, як ніколи яскраво світитиме сонце і майорітиме синьо-жовтий стяг, символ свободи неба та безкраїх просторів нашої неньки України.

Слава Україні. Героям Слава.

Malkom

Ці вечірні вогні міста стали символом їх творчості, символом їх надій та сподівань. Вони наче відчували це все  з дитинства: це шум моторів, стук каблуків на фоні шелесту вітру, запаху квітів та невимовній реальності життя. Місто полонило їх з першої секунди знайомства: ці нескінченні вулички, цей бриз моря. це місто ніби було відірване від світу, воно жило своїм життям. Тут перехожі були привітними, знайомі усміхненими ,а ми просто щасливими. Зовсім різні, не схожі один на одного змогли знайти щось спільне адже нас єднало місто. Цей п’янкий запах виноградного вина, залишав лише теплі спогади і вічність та цінність нашого життя, він наче відкривав світ знову і знову приносячи чергові сюрпризи долі, а будинки цей рельєф був  з давніх-давен окрасою міста, а ці скульптури, вони наче намагалися розповісти історію міста, яке з невеличких будиночків перетворилось на осередок культури та мистецтва, яке стало сучасним притулком для творчих людей, яке крило в собі античність десятків поколінь та мільйонів, які були свідками історії його створення ....

А море, воно ж заворожувало кожного, воно ж по особливому проникало у серця, залишаючи там подих свіжості, жагу до пристрасті та місце, де зароджувалось кохання, адже це море чуло найвідвертіші зізнання, відчувало найпалкіші поцілунки та пахло найбільшим смутком. Чайки в черговий раз пролітали над морем, небо надвисало над їх головами, воно дарувало їм можливість бачити цю красу з висоти пташиного польоту, вони не залишали слідів завжди мовчали та тільки летіли вирієм, що зцілював розбиті серця, що допомагав вижити, що відкривав те, чого люди боялись те, що втрачали за сірою завісою буденності.

 Мабуть назва міста повинна була відображати усю його простоту, красу, всемогутність, відкривати справжнє життя та почуття, які повинні були б заполонити серця відвідувачів. Це було місто мрій і надій - Малком.

Хімія кохання

Кожного дня, кожної хвилини та секунди, вона заполонює серця, манить п’янкими ароматами і огортає вітром весни. Ти просто пливеш по цій течії і піддаєшся найбільш чуттєвим історіям, які пише для нас життя. Вічні історії кохання, вічні драми, та вічні листи закоханих, що відкривають нам історію середньовіччя. Вольтер, Наполеон, Шекспір, усі вони пишуть про досі незрозуміле, загадкове і таке прекрасне почуття. Що ж служить каталізатором усіх наших необдуманих рішень, вчинків та дій на які хочеться піти, не роздумуючи про наслідки? Усі вони мали одну відповідь на це питання – кохання. А як ще можна було б пояснити усе те, що відбувається з людьми? Посмішка не сходить з їх уст, очі світяться так, ніби зірки потонули у їх безодні, їх погляди відкривають нові сторінки почуттів  та незвіданих мрій, а їх серця б’ються в унісон. Ми самі творимо цю історію, ми власні скульптори нашого життя і якщо одного дня нам дуже пощастить то ми зможемо довести цю скульптуру до досконалості. Адже варто нам тільки зустріти те справжнє, щире і таке споріднене, як нам хочеться літати, співати від радості та ділитися з усіма своїм щастям. Та найважливішим є те, щоб  зберегти цю іскорку та дати їй можливість перерости у безмежне полум’я, що охоплює серця. Ми наче даємо життя ще одному почутті, яке зароджується десь дуже глибоко у нашій душі та нашому серці. Ми повинні  використати той шанс , що дає нам доля, ми повинні боротися з усіма проблемами на нашому шляху, а також ми повинні серцем відчувати, що усе це  є взаємним.     

Дуже часто люди не говорять про свої почуття, бояться розголосу, або ж просто бояться не отримати взаємності. Та чи правильним є це рішення. Кожен повинен усвідомлювати, що у нас є всього лиш одне життя і ніхто з нас не знає, що буде завтра і які ще сюрпризи готує нам доля. Тому чи не варто просто спробувати відкрити все те, що тривожить душу і змушує серце битись все частіше? Можливо саме цей крок змінить ваше життя і усю подальшу долю. Можливо саме цей момент стане переломною подією. Звісно ніхто  з нас не застрахований від поразок, помилок чи прикрих осудів, та хіба це правильно жити у постійному страху. Ми повинні пам’ятати, що те, що нас не вбиває робить нас тільки сильнішими. Тому  у будь якому разі не можна здаватися, потрібно з гордо піднятою головою крокувати на зустріч своєму щастю. Життя надто коротке, щоб витрачати його на проблеми та життєві негаразди, а кохання воно обов’язково прийде до кожного з нас потрібно просто дуже сильно бажати та прикладати максимум зусиль для реалізації цих бажань, ну і звісно ж вірити, адже віра це те, що дає нам сили та бажання жити і досягати тих висот та вершин, тих схилів кохання, що дарують щастя кожному.

My Ukraine

Синьо-жовта моя Україна,

Я – воїн, ласки твоєї дитина,

Я – світло, серед полум’я крику,

Я – віра, твого незламного віку.

Ти сьогодні вітаєш героїв війни

Ти сьогодні встеляєш квіти весни.

Ти вірою й правдою нас борониш

Ти славою і честю сльози пророниш

Ти та, за яку життя положив,

Ти та, за яку сльози пролив,

Ти біль мій і смуток і радість

Ти світло, ти темрява, ти моя слабість.

Сила української душі

 Сила української душі

Наше минуле ,наше сьогодення і наше майбутнє. Над цими словами варто задуматись кожному спостерігаючи останні події, які відбуваються в нашій країні. Історія нашого краю, яку кожен вивчає з маленьку написана була нашими предками. А сьогодні ми повинні творити свою історію для майбутнього наших дітей. Ми повинні пускати корені своєї незламності, своєї сили протистояння, своєї віри та любові до нашої держави. Кожен повинен розпалити у душі іскорку патріотизму, для того, щоб згодом вона переросла у велике полум’я , яке могло б зігріти нашу Україну. Не даремно, ще з дитячого садка до  зовсім маленьких сердець дітлахів намагаються донести істину, яка полягає у любові до своєї країни.

Ми повинні у своїх вчинках та своїх словах відображати усю любов до краю. У жовто-блакитних кольорах ми повинні примножувати дари сонця і землі, а також летіти в унісон з небесною волею, та нестримністю. У таких важких моментах, як сьогодні, кожен відкриває своє справжнє обличчя, свої справжні наміри, та свої почуття. Хтось звеличує нашу культуру, наші традиції, намагається боротися і йти до переможного кінця. Інші ж продаються, зраджуючи самого себе і один одного. Нехай наступні слова стануть закликом для тих, що тікають, відгороджуються від своєї сутності, або ж зраджують свою державу. Ми всі діти однієї землі і одного неба. І тому прошу кожного лише про одне про вірність, патріотизм і безмежжя любові до своєї держави, адже це цінності, які не можна купити , викорінити чи знищити , це те, що повинно жити у душі кожного українця.

Від кожного з нас сьогодні вимагається вірність своїй державі , своїй неньці. Ми повинні з гордістю казати Я українець, Я син Хмельницького,  Я нащадок князів Київських, я – це історія, я це майбутнє і тільки я починаючи з себе зможу змінити свою долю і долю своєї держави. Кохаймо свою Україну , адже такої краси , таких гір і полонин, квітучих садів і безмежжя щирої душі  не знайдеш більше ніде.  Жодне з чудес світу , жодна з країн не матиме таких глибин історії та почуттів і ніколи їх не можна буде порівняти з найчарівнішою красою України. Наша країна – це найкраща земля, це найгарніші дівчата , це  шевченківський садок коло хати , це віра, надія і незламність духу. Ми – це народ зі своїми традиціями, своєю вірою і історією, зі своїми перемогами і програшами. І ми повинні зберегти усі скарби нашої нації аби з гордістю передати їх нашим дітям і нашим нащадкам. Ми – це цвіт України, її душа і її тіло. Тож те, якою буде наше майбутнє залежить тільки від нас, отож закликаю вас…: «Кохайте Україну – адже вона у нас одна».

Слава Україні. Героям Слава.

Я зморена світом краса

Я зморена світом краса,

Я пустка небесної долі,

Я світлом проникла роса

Я щастя твоєї  неволі.

Я мрія безмежних світів,

Що хмарами оповиті,

Я біль нестримних віків,

Які кров’ю пролиті.

Я віра буденних ночей,

І водночас неволя без тями

Я мавка прекрасних очей,

Що зводять тебе відчуттями

Плач майдану

Моя країна розбита наче руїна,

Та моя душа не падає на коліна.

Моя рідна і мила земля,

що  знову плаче криком журавля.

Вони косу її розпустили,

Вони землю її полонили,

Вони сіяли розбрат поміж людей,

Вони крали і вбивали дітей.

Ця історія Євромайдану,

Що відкриває правду з туману,

Що силою  бореться  із ворогами,

Що правдою ллє сльози з богами.

За милу нашу Україну

Матінко милая, любая,

Не плач, не жалій, не журись,

Я вернусь тихою піснею,

Тільки ти посміхнись..

Я пройду крізь вогонь і воду,

Я знищу все на своєму шляху,

Серед лісів і обстрілів буду,

Та не здамся, не покорюся гріху

В нас стріляють кожного дня і ночі,

І серце тремтить від криків німих

Та завжди я згадую твої сумні очі,

Що спонукають мене до подвигів земних

Я твоїми сльозами умитий,

Я кров’ю братів тут поклянусь,

Я все буду робити,

Аби мир і спокій тобі повернуть

За милу нашу Україну,

За яку молиться уся земля,

За віру нашу вічну і єдину

об’єднаймо всі наші серця

За що боролися Хмельницький і Франко?

За що боролися Хмельницький і Франко?

За що кров проливав Шевченко?

Щоб ми тепер знов прийняли ярмо,

Того болючого  царату скверну..

Сьогодні сотні , потім тисячі й мільйони,

щоб піднімуть з колін її,

А завтра знов і знову лунатимуть вже наші солов’ї.

Спочатку рідну мову відібрали,

Потім скорили до землі,

Тепер ще більше прив’язали до тієї москальскої кремлі

Як би ж я тільки мала крила,

то полетіла б десь у далечінь,

щоб лиш забрати Україну від чорних  рук  у височінь.

Щоб лиш підняти милу , щоб пригорнути ,як тоді,

Щоб гордістю сльозами сиву , забрати  на весні.

Так кожної хвилини, я серцем крик той відчуваю,

Ці сльози,від постійних поділів душі,

Та як це можна, свою безмежну  світу раю,

Продати москальскії глуші,

Та як це можна ,як у полі ,

Залишити її  на самоті

Сьогодні сотні , а завтра вже й мільйони ,

Ми повернемось силою  у прямоті.

За що боролися Хмельницький і Франко?

За що кров проливав Шевченко?

Щоб ми тепер знов прийняли ярмо,

Того болючого  царату скверну..