Сьогодні так хотілось чогось романтичного, погода наче сама підштовхувала людей до того, щоб когось обійняти. Ви собі уявіть, це як в фільмі, ти ідеш, а
навпроти випадковий прохожий впадає тобі просто в обійми, ви дивитесь один
одному в очі, між вами загоряється іскра..
на жаль ніхто з вас не наважується
познайомитись, ви вибачаєтесь за незручність і кожен далі прямує своєю
дорогою..
Що було б якби хоч на секунду хтось з цих двох подумав, а
чому б не познайомитись, може це доля?
А ще краще відчули, що це можливість, яку дає нам життя,
щоб ми могли отримати те, чого так бажаємо. Можливо насправді так і мало бути і
тільки від наших вчинків та дій в цій ситуації залежить те, що нас спіткає у
майбутньому. Можливо саме такі зустрічі є доленосними і саме в такі моменти ми
можемо оцінити своє вміння боротися за щастя.
Як ніколи важливим в цій ситуації є хоробрість, прагнення
та бажання внести в своє життя якісь зміни. Для когось це зможе звучати
банально, та насправді з цих банальностей складається усе навкруги, адже дрібнички
творять цілісність.
Зустрічі з чужими на перший погляд людьми з часом стають
доленосними, перевертаючи усе навкруги на 180 градусів. Наскільки ми в стані
перенести ці зміни, звикнути до них і зрозуміти, що насправді вони можуть
зробити нас щасливими залежить тільки від нас.
Варто відкриватись, пробувати, помилятись і іти далі, бо
тільки в такий спосіб можна знайти те своє і те справжнє чого кожен з нас так
чекає.
Інколи мені здається, що ми боїмося бути щасливими і
навіть не пробуємо щось створити з того, що нам дає доля. Тож варто задуматись
при наступній зустрічі з незнайомцем, який вам посміхнеться, а можливо це саме
те, що ви так довго шукали? J
