My Ukraine

Синьо-жовта моя Україна,

Я – воїн, ласки твоєї дитина,

Я – світло, серед полум’я крику,

Я – віра, твого незламного віку.

Ти сьогодні вітаєш героїв війни

Ти сьогодні встеляєш квіти весни.

Ти вірою й правдою нас борониш

Ти славою і честю сльози пророниш

Ти та, за яку життя положив,

Ти та, за яку сльози пролив,

Ти біль мій і смуток і радість

Ти світло, ти темрява, ти моя слабість.

Сила української душі

 Сила української душі

Наше минуле ,наше сьогодення і наше майбутнє. Над цими словами варто задуматись кожному спостерігаючи останні події, які відбуваються в нашій країні. Історія нашого краю, яку кожен вивчає з маленьку написана була нашими предками. А сьогодні ми повинні творити свою історію для майбутнього наших дітей. Ми повинні пускати корені своєї незламності, своєї сили протистояння, своєї віри та любові до нашої держави. Кожен повинен розпалити у душі іскорку патріотизму, для того, щоб згодом вона переросла у велике полум’я , яке могло б зігріти нашу Україну. Не даремно, ще з дитячого садка до  зовсім маленьких сердець дітлахів намагаються донести істину, яка полягає у любові до своєї країни.

Ми повинні у своїх вчинках та своїх словах відображати усю любов до краю. У жовто-блакитних кольорах ми повинні примножувати дари сонця і землі, а також летіти в унісон з небесною волею, та нестримністю. У таких важких моментах, як сьогодні, кожен відкриває своє справжнє обличчя, свої справжні наміри, та свої почуття. Хтось звеличує нашу культуру, наші традиції, намагається боротися і йти до переможного кінця. Інші ж продаються, зраджуючи самого себе і один одного. Нехай наступні слова стануть закликом для тих, що тікають, відгороджуються від своєї сутності, або ж зраджують свою державу. Ми всі діти однієї землі і одного неба. І тому прошу кожного лише про одне про вірність, патріотизм і безмежжя любові до своєї держави, адже це цінності, які не можна купити , викорінити чи знищити , це те, що повинно жити у душі кожного українця.

Від кожного з нас сьогодні вимагається вірність своїй державі , своїй неньці. Ми повинні з гордістю казати Я українець, Я син Хмельницького,  Я нащадок князів Київських, я – це історія, я це майбутнє і тільки я починаючи з себе зможу змінити свою долю і долю своєї держави. Кохаймо свою Україну , адже такої краси , таких гір і полонин, квітучих садів і безмежжя щирої душі  не знайдеш більше ніде.  Жодне з чудес світу , жодна з країн не матиме таких глибин історії та почуттів і ніколи їх не можна буде порівняти з найчарівнішою красою України. Наша країна – це найкраща земля, це найгарніші дівчата , це  шевченківський садок коло хати , це віра, надія і незламність духу. Ми – це народ зі своїми традиціями, своєю вірою і історією, зі своїми перемогами і програшами. І ми повинні зберегти усі скарби нашої нації аби з гордістю передати їх нашим дітям і нашим нащадкам. Ми – це цвіт України, її душа і її тіло. Тож те, якою буде наше майбутнє залежить тільки від нас, отож закликаю вас…: «Кохайте Україну – адже вона у нас одна».

Слава Україні. Героям Слава.

Я зморена світом краса

Я зморена світом краса,

Я пустка небесної долі,

Я світлом проникла роса

Я щастя твоєї  неволі.

Я мрія безмежних світів,

Що хмарами оповиті,

Я біль нестримних віків,

Які кров’ю пролиті.

Я віра буденних ночей,

І водночас неволя без тями

Я мавка прекрасних очей,

Що зводять тебе відчуттями

Плач майдану

Моя країна розбита наче руїна,

Та моя душа не падає на коліна.

Моя рідна і мила земля,

що  знову плаче криком журавля.

Вони косу її розпустили,

Вони землю її полонили,

Вони сіяли розбрат поміж людей,

Вони крали і вбивали дітей.

Ця історія Євромайдану,

Що відкриває правду з туману,

Що силою  бореться  із ворогами,

Що правдою ллє сльози з богами.

За милу нашу Україну

Матінко милая, любая,

Не плач, не жалій, не журись,

Я вернусь тихою піснею,

Тільки ти посміхнись..

Я пройду крізь вогонь і воду,

Я знищу все на своєму шляху,

Серед лісів і обстрілів буду,

Та не здамся, не покорюся гріху

В нас стріляють кожного дня і ночі,

І серце тремтить від криків німих

Та завжди я згадую твої сумні очі,

Що спонукають мене до подвигів земних

Я твоїми сльозами умитий,

Я кров’ю братів тут поклянусь,

Я все буду робити,

Аби мир і спокій тобі повернуть

За милу нашу Україну,

За яку молиться уся земля,

За віру нашу вічну і єдину

об’єднаймо всі наші серця

За що боролися Хмельницький і Франко?

За що боролися Хмельницький і Франко?

За що кров проливав Шевченко?

Щоб ми тепер знов прийняли ярмо,

Того болючого  царату скверну..

Сьогодні сотні , потім тисячі й мільйони,

щоб піднімуть з колін її,

А завтра знов і знову лунатимуть вже наші солов’ї.

Спочатку рідну мову відібрали,

Потім скорили до землі,

Тепер ще більше прив’язали до тієї москальскої кремлі

Як би ж я тільки мала крила,

то полетіла б десь у далечінь,

щоб лиш забрати Україну від чорних  рук  у височінь.

Щоб лиш підняти милу , щоб пригорнути ,як тоді,

Щоб гордістю сльозами сиву , забрати  на весні.

Так кожної хвилини, я серцем крик той відчуваю,

Ці сльози,від постійних поділів душі,

Та як це можна, свою безмежну  світу раю,

Продати москальскії глуші,

Та як це можна ,як у полі ,

Залишити її  на самоті

Сьогодні сотні , а завтра вже й мільйони ,

Ми повернемось силою  у прямоті.

За що боролися Хмельницький і Франко?

За що кров проливав Шевченко?

Щоб ми тепер знов прийняли ярмо,

Того болючого  царату скверну..