А завтра радість
полонить,
здається ніби не
болить.
На хвилю залишивши всі думки
аби душа спочила
на віки.
Та лиш в думках
це закінчилось,
наступний день
все відродилось.
Знову шлях і
знову той самий,
звуки міста – він
тепер чужий.
Молись журба безсила,
ти більш його не полонила.
Лиш біла картка на вікні
і олівцем записані пісні.
Як перегорнута сторінка,
ти тепер чужа мандрівка.
Немає смутку тут, жалю чи сліз,
лиш світла подих, шум коліс..
