Malkom

Ці вечірні вогні міста стали символом їх творчості, символом їх надій та сподівань. Вони наче відчували це все  з дитинства: це шум моторів, стук каблуків на фоні шелесту вітру, запаху квітів та невимовній реальності життя. Місто полонило їх з першої секунди знайомства: ці нескінченні вулички, цей бриз моря. це місто ніби було відірване від світу, воно жило своїм життям. Тут перехожі були привітними, знайомі усміхненими ,а ми просто щасливими. Зовсім різні, не схожі один на одного змогли знайти щось спільне адже нас єднало місто. Цей п’янкий запах виноградного вина, залишав лише теплі спогади і вічність та цінність нашого життя, він наче відкривав світ знову і знову приносячи чергові сюрпризи долі, а будинки цей рельєф був  з давніх-давен окрасою міста, а ці скульптури, вони наче намагалися розповісти історію міста, яке з невеличких будиночків перетворилось на осередок культури та мистецтва, яке стало сучасним притулком для творчих людей, яке крило в собі античність десятків поколінь та мільйонів, які були свідками історії його створення ....

А море, воно ж заворожувало кожного, воно ж по особливому проникало у серця, залишаючи там подих свіжості, жагу до пристрасті та місце, де зароджувалось кохання, адже це море чуло найвідвертіші зізнання, відчувало найпалкіші поцілунки та пахло найбільшим смутком. Чайки в черговий раз пролітали над морем, небо надвисало над їх головами, воно дарувало їм можливість бачити цю красу з висоти пташиного польоту, вони не залишали слідів завжди мовчали та тільки летіли вирієм, що зцілював розбиті серця, що допомагав вижити, що відкривав те, чого люди боялись те, що втрачали за сірою завісою буденності.

 Мабуть назва міста повинна була відображати усю його простоту, красу, всемогутність, відкривати справжнє життя та почуття, які повинні були б заполонити серця відвідувачів. Це було місто мрій і надій - Малком.