Get your hands away from my Ukraine, my country!

Could you imagine someone is saying that your country shouldn’t exists and actually your country is not real, you are part of some other, better nationality. You are not real they say. They are ironically underline their power and their possibilities, they want to show you how strong they are and how weak in their opinion, you are. They make an invasion and cut another part of your land, saying it’s not yours its ours, they are putting their soldiers there and building more military bases. This is their way of creating peace and protecting people. So you understand, they protect Ukrainians from Ukrainians in Ukraine.

I still couldn’t believe that this is real and this is happening in 2022, when we all come through so much, it’s like we read and know different history and biggest Russian dictator is living in his own world. Wake up mister president!

Due to Russian invasion, aggression and occupation of Ukrainian territories Ukraine become as united as it wasn’t for all of our history, as its clear for everyone who is our friend and who is our enemy.

We are strong, independent and real, we will protect our country, no matter what.

Ukraine is real and no terrorists and hypocrites will change that.

Our history is full of hard and long war for our independence and if needed we will fight for it again.

Get your hands away from my Ukraine, my country!

I really hope that he still will be alive to see his biggest fear become real: Ukraine member of NATO and EU

Stand for Ukraine, Stop war, Stop Russia 

Життєва палітра кольорів

 

Десь у безмежних просторах бажань народжується квітка душі, виплекана молитвами, мріями та любов’ю. Наче відлуння наших вчинків вона проростає та наповнюється кольорами, віддзеркалюючи нашу сутність.

У когось вона білосніжна чи блакитна, уособлення добра, щирості, дитячого сміху та маминої посмішки.

У когось червона, наповнена жагою боротьби, бажанням бути першим та прагненням підкорити вершини.

Інколи ця квітка насичується яскравим жовтим, що символізує вічність, багатство душі та працелюбність.

А ще вона буває сірою або ж і чорною, коли її наповнюють заздрістю, ненавистю та хибними рішеннями.

Кожен з нас змінюється, щодня наші погляди, наші принципи переходять на інші щеблі, наші пріоритеті змінюють свої напрями і колір нашої душі теж стає все більш насиченішим і яскравішим. Ми самі обираємо те, чим наповнюється наше життя і в яких барвах доля розмальовує наші силуети.

Плекати у собі ніжність, любов та добро, не бути байдужим до свого ближнього і пам’ятати, що світ починається з нас, нашого вибору, наших дій та наших бажань. Зробімо його яскравим, наповненим барвами щастя, що випромінюють любов.

«Красиві постаті у красивих картинках»

Білосніжними посмішками, розкішними словами і відкритими обіймами ми зустрічаємо своє оточення. Даруємо радість, любов, ділимось бажаннями та мріями, розповідаємо про звершення та падіння, вбачаємо у людині навпроти друга, підтримку та опору.

Мабуть у кінематографії саме так і виглядає приязнь та дружба. Світ кіно є протилежністю реальності, в якій набагато важче залишитися просто людиною і знайти тих, кому можна з легкістю довіряти.

Як же бути з лицемірcтвом, що оточує навкруги, як боротися зі штучними приятелями та як розпізнати щирість серед пустих постатей.

Скільки б не намагалась зрозуміти істоту цього явища, всі мої спроби закінчуються фіаском. Чи нам так добре, більш комфортніше вдавати хороших і милих, і уже поза очі ділитися усім, що насправді лежить на душі. Чи то так притаманно нашій нації, або ж причина лежить у маленьких містечках де всі один одного знають і життя проходить по іншому ритму?

Лицемірство як згубна риса сучасної людини. Ми вдаємо коли не хочемо комусь зробити боляче, коли боїмося правди, коли приховуємо власні слабкості та образи, коли заздрість затьмарює думки, коли хочеться підкреслите те найгірше у людині, яка зовсім не причетна до вашого поганого настрою чи життєвих проблем.

Безкінечна боротьба совісті та прагнення бути кращим, або ж не усвідомлення того, що від образи іншого своя ситуація не змінюється...

Для тих, що приховують недри заздрості, власного болю та переживань – усе починається з вас самих.Тільки при гармонії з самим собою та своїм життям з’являться шанс на гармонію з оточуючим світом.

Де знаходиться межа

 

Коли сльоза відкривала нову сторінку історії, в душі панував сум, за вікном вечоріло, а думки блукали по загублених сторінках життя.

Так доля приносить несподівані зміни, відкриває нові двері в реальність. Та як довгим є цей шлях, скільки потрібно працювати аби досягнути бажаного, як зрозуміти, що ти на правильному шляху, як знайти знак, що підкаже де твоя дорога. Стільки різних історій, мрій, бажань, усе переплітається в одне, усе закінчується і починається знов.

Чому життя не складене з плану, який після виконання усіх завдань і подолання перешкод приносить найбажаніші трофеї. Чому життя вирій незрозумілих подій, місць і людей. Чому тонкі грані підсвідомості стають феєрверком життєвих емоцій.

Чому працюючи не покладаючи рук, ти часто залишаєшся в тому ж місці де починав. Чому одні дороги здаються яскравішими і більш сонячними, коли своя сприймається як сіра картинка серед веселкових променів.

Де знаходиться межа, з якої точки розпочинається відлік часу, де перетин тонкої лінії може стати згубою, а де порятунком долі.

Роздуми та питання не покидають нас ні на секунду, занурюються десь у глибини підсвідомості, готові кожну хвилину винирнути на зовні, аби наповнитись повітрям нових емоцій.

 

 

В очікуванні дива..

 

Засніжені вулиці освітлювались зимовим сонцем, мороз торкався щік і невтомно працював над візерунками на вікнах. Ліхтарики яскраво горіли у сотнях будинків, запах ялинок розносився навкруги, усе полинало у святкову метушню.

На небі віддзеркалювались новорічні бажання, мрії та загадані плани. Сніжило так сильно як ніколи раніше, загублені автомобілі, покинути долі, вічні душі, що виринають із нашої підсвідомості.

Настав цей особливий час аби озирнутися назад і взяти з собою тільки найкраще. Ця особлива зима закутає усі негаразди і біди, принесе частинку надії у серця і віри в те, що все обовязково збудеться. Невтомні шляхи наших бажань летітимуть у світові простори. Кожна секунда наповнюватиметься теплом та невід’ємним бажанням любові. Магія слів та щирість думок відкриють цю особливу та магічну пору року.

Відкрита душа сповнена віри, любові та прощення стане ключем до щастя, до майбутнього, до невід’ємних змін, які вже зовсім скоро заглянуть у наші домівки.

Магія зимових свят зовсім поруч, витає у повітрі, варто тільки закрити очі і відчути її на дотик.

В очікуванні дива..

Жити

 

Кохати, мовчати, прощати, звикати, знаходити, тікати, мовчати, сміятися, відчувати, подорожувати, надихатися, любити, насолоджуватись, мовчати, читати, вдихати, мріяти, порядковувати, знову мовчати. Посеред життя знову кохати, відчувати, шалено до нестями, лікувати, мріяти, вірити, прощати, цілувати, обіймати, знаходити, відчувати знову і знову. Пам’ятати, не згубити, літати, подорожувати, виховувати, дарувати тепло, радіти, бути щасливим, посміхатися, відчувати, заповнювати, відкривати, інколи оминати, плакати, чекати, вірити, знову мовчати, цілувати, обіймати, смакувати, насолоджуватись, читати, танцювати, творити, відкривати, куштувати, розвивати, приносити радість, заліковувати рани, відчувати тепло, цінувати, віддавати частинку себе… Жити.

Для сучасної жінки. Як не збожеволіти у божевільному сьогоденні.

 Коли у думки закрадається сум, а в душі невпинно прокидається дівчинка, якій хочеться плакати варто взяти паузу.

Прибирання, прекрасний спосіб впорядкувати не тільки квартиру але і божевільні ідеї в голові. Чистота та охайність ознака піклування про себе та своє оточення.

Вивчення нових мов, спробуйте почати з тієї про яку давно мріяли але ніколи не мали нагоди, якщо нічого не спадає на думку спробуйте французьку – відкрийте аристократичну версію себе.

Спорт – найкращі ліки при будь-якій ситуації, тримати своє тіло у правильній формі, з радістю дивитися у дзеркало. Зима ідеальний час для пресу, скакалки та йоги. Гордо піднята голова та правильна осанка це ваші цілі. 

Танець, знаю, що повязане з поперднім та все ж більше для душі, для виявлення емоцій та внутрішньої рівноваги.

Мистецтво - малюйте, пізнавайте історію живопису, станьте поціновувачем високої культури або ж просто навчіться відрізняти імпресіонізм від модерну.

Музика: слухати, компонувати, вивчати музичні інструменти або ж просто співати, скільки вистачить сил, можна це перетворити у сімейне караоке.

Книги – невід'ємна частина збагачення, подорожей та невідомих героїв, що переносять у паралельну реальність. Начитаність, вміння підтримати розмову у кожному товаристві ознака інтелігентної охайності та благородства.

За інших умов я б додала до цього списку подорожі та поки вони відійшли на другий план фільми та фотоальбоми стають у нагоді. Спогади про прекрасні вечори на березі моря та комедійні мелодрами у Парижі, Барселоні чи Римі.

Я вірю, що все, що доля нам приносить, усі люди та події нашого життя це урок записаний для нас зверху. Записаний з певною ціллю та змінами, які прийдуть в наше життя. Можливо цей час даний нам на відкриття наших нових талантів та здійснення мрій, які ми довго відкладали на колись. Все залежить тільки від нас самих чи ці бажання стануть реальністю чи далі залишаться на верхніх полках нашої бібліотеки мрій.

Про тонку грань соціальних просторів

 

Як часто ми помічаємо, що онлайн версія нашого життя стала тією, пріоритетною? Коли думка нашого віртуального соціуму впливає на нас більш а ніж поради близьких людей. Життя у інтернеті змінило все, що ми мали до його появи.  Не те що зміни до гіршого, прости вони перевернули з ніг на голову ритми до яких ми звикли.

Ще кілька десятків років тому насолоджуватись фільмом було розкішшю. Пам’ятаю, як мама розповідала, що кіно було по суботах, і на цей вечір усі чекала з нетерпінням. В той час не було хейтерів, не було тих, яким жанр чи година не відповідає, усі були щасливі та насолоджувались моментом.

Спосіб нашого спілкування знизився до рівня печерних обивателів, емотікони замінюють прості слова, а вислані сердечка виражають любов? Ну це точно як написи у древніх печерах, коли спілкування тільки через  спеціальні знаки.

Та найбільше мене вражає зовсім не це. Я не можу зрозуміти чи це доступність до всього в інтернеті чи то безкарність в добі соціальних мереж відкрили двері всепоглинаючій ненависті, злості, образам і специфічним вираженням свого я. Таке враження ніби кожен вважає це своїм місцем і кожен надає собі право бути вершником правосуддя, вирішувати, що добре, а що погано, шо можна а що ні. Інколи дивлюсь як багато бруду у нашому соціальному середовищі і не розумію куди діваються манери, чесність, доброта, повага і все те, що батьки плекали в нас.

Ну і звичайно при зустрічі ми геть інші, усміхнені, часто мовчазні, без бажання поділитися своїми думками.  Цікаво чи люди, які так сильно сміливі в інтернет просторах змогли б глянути у вічі тим яких дозволи собі принизити чи образити?

Звісно соціальні мережі  та і загалом інтернет не є чимось білим або чорним, це як все у нашому життя знаходиться десь на грані. Тільки від нас залежить якою ця грянь буде і чи дозволимо ми собі перейти її межу.

Без сумнівів у тишині

Про мрії, що плекають наші крила

про всі бажання голосні,

про те як щиро ти любила

без сумнівів у тишині.

Про щирість що породжує кохання

про віру й серця глибину,

про душу що заповнює востаннє

лиш не мене одну.

Так ріки нашого життя проходять

здавалося б вже знов весна,

так щастя не далеко ходить

воно ж є тут, або його нема.

Ти наче та голубка мила,

свою душу відкриваючи мовчиш,

усе пробачила і відпустила

лише в думках тепер болить.

Про тих що зміни творять

Ми всі так хочем змін

і нам здається що вершим ми провосуддя,

ми вибираємо собі Богів 

і потім тягнемо в безодню.

Нам крила сильні дай життя

ми все з тобою проживем,

нам трішки більше співчуття 

аби не втрати момент.

Ми всі хороші й справедливі люди

то де ж беруться ті,

що кривлять душу й гублять всюди

наші мрії голосні.

Ми змін благаємо що сили,

і вимагаєм правди як завжди,

ми річку рувнійної віри

щe досі в собі не знайшли.

Думки самотнього міста

А завтра радість полонить,

здається ніби не болить.

На хвилю залишивши всі думки

аби душа спочила на віки.

Та лиш в думках це закінчилось,

наступний день все відродилось.

Знову шлях і знову той самий,

звуки міста – він тепер чужий.

Молись журба безсила,

ти більш його не полонила.

Лиш біла картка на вікні

і олівцем записані пісні.

Як перегорнута сторінка,

ти тепер чужа мандрівка.

Немає смутку тут, жалю чи сліз,

лиш світла подих, шум коліс..

Як можна знайти точку відліку

А у вас бувають миті коли усю душу поглинають думки про те чи у правильному ви місці, чи з тими людьми, що потрібно, чи ту дорогу ви обрали, чи правильно ви відчули, чи добре що позбулись одних і набули інших.. Як знати, коли ми зробили правильний вибір, а коли наші вчинки стали початком глобальних змін до яких ми можливо і досі не готові. Як визначити правильність своїх вчинків, як відпустити усе пусте і дослухатись до внутрішнього голосу, який тобі підкаже правильний шлях? Де знайти спокій душі, що наповнить серце теплом, а почуття нахлинуть новою хвилею вражень.. Де починається наша фантазія і де ж закінчується реальність. Як можна знайти точку відліку від якої усе сталась так як ми це бачимо сьогодні. У який момент ми перестали керувати своїм життям і доля сама занесла нас у вирій подій, з яких уже неможливо дістатись. Як знати, що те що ми робимо правильно, що те що вибираємо є тим, що нам насправді потрібно.. як позбутися цього вічного запитання а що якщо б все було по іншому... Мабуть роздуми кожного заводять у цей кут і кожен розуміє, що геть немає впливу на те що вже відбулося, не може повернути того чого так і не зробив і чого так і не відчув. Життя триває, кожного дня приносячи нові емоції, події і можливості вибору і тільки від нас залежить те, що буде завтра. Ми немає можливості змінити нашого минулого та ми точно в стані змінити наше майбутнє. Ми своїм сьогоднішнім вибором проллємо світло на завтрішній день, допоможемо самим собі знайти істину, знайти сенс у всіх подіях і людях, які довкола створюють наше життя..

Мої Любі, Кохані і Найдорощі,

В останній день цього року хотілося б сказати, що 2016 підходить до кінця і вже зовсім скоро у нас з'явиться можливість писати своє життя по новому.

Отож у Новому Році я бажаю усім миру, добра у серцях, світла у ваших душах та безмежної любові один до одного. Нехай Бог благословить нашу країну і наших людей, нехай він подарує нам ще один шанс бути щасливими.

Нехай у Новому Році нас всіх зустріне удача, наші кар'єрні плани стануть реалізовані, а нові вершини покорені.

2017 обов'язково стане роком змін на краще, роком нових починань і роком здійснення мрій. Саме 2017 - рік червоного півня є символом добробуту, багатства, пристрасті та карколомних вчинків, тому поєднуючи усі ці складники можна з впевненістю сказати, що він буде особливим.

Тому радійте кожному дню, кохайте, обіймайтесь, даруйте посмішки і щастя один одному і тоді в нашій країні і в наших душах все обов'язково буде добре.

З Новим 2017 Роком!

З Днем Народження моя маленька Україно

З Днем Народження моя маленька Україно

Так хочеться, щоб в ці 25 ти була особливо прекрасною, усміхненою, щирою, справжньою, а головне мирною країною. Так хочеться, щоб у душах кожного твого громадянина завжди квітла весна, завжди горів вогник надії та завжди добро наповнювало серця.  А ще більше хочеться, щоб у нашої України нарешті все стало добре..

Тож варто мабуть почати з себе, потрібно  дбати про неньку, любити її та плекати, нехай всі оточують її своєю любов'ю, адже тільки у таких обставинах вона буде щасливою.  Потрібно її боронити, захищати, відстоювати її права і класти до її ніг усе прекрасне, на що вона так заслуговує.

Давайте змінимо нашу країну разом, давайте огорнемо її своїми обіймами і зігріємо своїм теплом, давайте надихнемо її на нові звершення і нові досягнення, давайте подаруємо їй крила, аби можна було полетіти десь у далечінь..

Окрилена і щаслива ненька дасть нам усе чого тільки забажаємо, вона зробить наше небо ще більш блакитнішим, наші зорі більш яскравішими, а наші посмішки більш частішими. Наше життя стане раєм на землі, а наша країна його осередком.

Нехай все, що прекрасне зустрічає нашу країну і все, що лихе оминає її. Нехай закінчиться війна, нехай запанує мир, нехай усе налагодиться у кожному домі, нехай добробут і злагода прийде до кожної сім'ї, нехай наша віра і наша правда стануть проповідником подальших перемог.

Пам'ятаймо ми єдина країна, ми єдиний народ від заходу до сходу від півночі до півдня – ми Українці. Тож збережімо цю єдність, цю свідомість, цю мову, історію, культуру, традицію та передаймо їх нашим діткам, нашому майбутньому, нашому цвіту націй.

Нехай вічно живою і дзвінкою буде пісня українська, нехай її звуки летять до Карпатських гір і зносяться ген-ген за небокрай, нехай кожен знає, що сьогодні наша країна стала ще гарнішою, ще сильнішою та щасливішою.

Нехай вічними супутниками твоєї долі будуть ангели-охоронці, моя Україно.

Слава Україні. Героям Слава. 

На картинці лист Бетховена до своєї коханої

Сьогодні так хотілось чогось романтичного, погода наче сама підштовхувала людей до того, щоб когось обійняти. Ви собі уявіть, це як в фільмі, ти ідеш, а навпроти випадковий прохожий впадає тобі просто в обійми, ви дивитесь один одному в очі, між вами загоряється іскра.. 

на жаль ніхто з вас не наважується познайомитись, ви вибачаєтесь за незручність і кожен далі прямує своєю дорогою..

Що було б якби хоч на секунду хтось з цих двох подумав, а чому б не познайомитись, може це доля?

А ще краще відчули, що це можливість, яку дає нам життя, щоб ми могли отримати те, чого так бажаємо. Можливо насправді так і мало бути і тільки від наших вчинків та дій в цій ситуації залежить те, що нас спіткає у майбутньому. Можливо саме такі зустрічі є доленосними і саме в такі моменти ми можемо оцінити своє вміння боротися за щастя.

Як ніколи важливим в цій ситуації є хоробрість, прагнення та бажання внести в своє життя якісь зміни. Для когось це зможе звучати банально, та насправді з цих банальностей складається усе навкруги, адже дрібнички творять цілісність.

Зустрічі з чужими на перший погляд людьми з часом стають доленосними, перевертаючи усе навкруги на 180 градусів. Наскільки ми в стані перенести ці зміни, звикнути до них і зрозуміти, що насправді вони можуть зробити нас щасливими залежить тільки від нас.

Варто відкриватись, пробувати, помилятись і іти далі, бо тільки в такий спосіб можна знайти те своє і те справжнє чого кожен з нас так чекає.

Інколи мені здається, що ми боїмося бути щасливими і навіть не пробуємо щось створити з того, що нам дає доля. Тож варто задуматись при наступній зустрічі з незнайомцем, який вам посміхнеться, а можливо це саме те, що ви так довго шукали? J

Ми наче лицемірні тварюки!?

Про філософію, життєві принципи та бажання стати ближчими один до одного, - розповідають наші думки. Що насправді приховують усміхнені очі, теплі посмішки та радісні обличчя? Куди котиться наш світ в надії знайти гармонію назовні, тоді, коли в середині панує пустка. Як ми всі голосно кричимо про принципи самі ж їх не дотримуючись, як ми важко переживаємо втрати шукаючи причину у комусь. Чомусь нам завжди було простіше зробити з когось винного, знайти у комусь недоліки і зробити з когось гіршого ніж ми самі. З якої причини усе наше покоління стало таким егоїстичним, егоцентричним, злим, а що найгірше лицемірним? Чому в наших часах розмовляючи з людиною ти все слухаєш, а потім думаєш мабуть варто все сказане поділити на два, а може і на більше? Коли ми пропустили момент втрати людських цінностей, людської гідності, бажання справедливості та правди. Як сталось так, що тепер ми не люди, ми як «Інтернетові тварини», для яких важливо скільки лайків набрало їх фото чи скільки постів вони сьогодні зробили? Що спричинило те, що ми ніби зомбовані залежні від речей, які насправді не мають жодної духовної цінності? Що змушує нас вести себе ніби первісні люди з сучасними технологіями у руках? Чому люди стали менше любити, або ж проявляти свої почуття, чому часто для нас думка інших важливіша ніж своя власна? Чому від іскри закладеної в нас від зародження лишився тільки попіл? Як тепер нам змінити те, що здавалося б має безперервний і неминучий потік з якого уже ніхто з нас не зможе звільнитись? 

2016 яким він буде для кожного з нас?

2016 яким він буде для кожного з нас?

Власне передбачення, гороскоп чи побажання друзів, що насправді його створить таким, яким він буде. Звісно ж ми самі, наші вчинки, наші цілі, мрії і їх реалізація. Пропоную кожному з початком нового, 2016 року створити список своїх цілей, бажань та мрій, які повинні здійснитися у наступному році, не повірите, та це діє, кажу з власного досвіду. Отож, на чистому аркуші паперу напишіть усе те, чого б вам найбільше хотілось у наступному році, а я в свою чергу постараюсь у кількох словах це все узагальнити:

Добра, миру, родинного тепла, щирого, вірного та безмежного кохання, хороших, справжніх і вірних друзів, здійснення найзаповітніших мрій, успіхів у кар’єрному рості, сміливості для нових починань, хоробрості перед новими завданнями, віри у перемогу у всіх значеннях цих слів, прагнення зробити цей світ кращим, починаючи з себе, вічного вогника у душі, який зігріватиме протягом наступного року, побільше оптимізму і щирих посмішок на вашій життєвій дорозі, світла, безхмарного неба та змін тільки у кращу сторону. Нехай цей рік стане особливим своїми барвистими кольорами, насиченими емоціями та божевільним коханням. Нехай серця б’ються від щастя та можливості бути щасливим, яку ми самі ж собі і створюємо. Пам’ятайте, що все лише у наших руках і в наших силах зробити свою омріяну казку реальністю.

З Новим Роком та Різдвом Христовим

Ще не зовсім свої теперішні та вже зовсім чужі минулі.

Чому в нашому житті є люди, які постійно присутні в той чи інший період часу. Ви не замислювались, що у кожного з нас є постаті, які періодично повертаються, перевертаючи все з ніг на голову і знову зникають. Вони повертають усі почуття, прагнення, усі цілі, які колись здавалися реальними. Ці люди повертають нас у можливість нашого майбутнього таким, яким ми його уявляли на той момент. Що спонукає цих людей повертатися до нас? Незакінчені справи, не до кінця розбиті серця, нереалізований егоїзм власних амбіцій чи проста цікавість, яку інколи хочеться задовольнити.

Що вони приховують за своїми усмішками, чого хочуть від нас теперішніх, чому вторгаються у наше сьогодення без запрошення, намагаючись знайти для себе місце. Як у таких ситуаціях відчути, що це просто чергова пригода, що не потриває і тижня, а можливо це просто шанс для того, щоб зрозуміти – не все ще втрачено. Як поєднуючи у цій ситуації здоровий глузд і бажання свого серденька прийняти правильне рішення, яка може кардинально змінити усе наше життя.

Чи варто віддаватися пристрасті, чи можливо треба більш простіше дивитися на стан речей, з точки зору комфорту, надійності і стабільності. Що повинно переважити, який варіант є більш розсудливішим та що він за собою принесе.

В такі моменти розумієш, що один хибний крок, одне лишнє слово, може звернути все геть в інший бік з якого уже не буде дороги назад.

Почуття чи розум, мабуть, такою є дилема сучасних відносин – ще не зовсім свої теперішні та вже здавалося б зовсім чужі минулі.

Оточення, воно насправді змінне

А ви помічали як у вашому житті зникають одні і з’являються інші люди.  Як легко життя сортує ваше оточення залишаючи одних і відкидаючи на узбіччя інших. Коли починаєш задумуватись над цим то виникає теорія, що це все відбувається не просто так. Адже кожного дня ми зустрічаємо нових людей і з’являючись на нашому шляху вони щось вносять в наш світогляд, в наше сприйняття дійсності, залишають свій слід, або по іншому просто «наслідять у душі» це вже залежить від конкретної особи.

Тому, мені здається, що в якийсь момент, коли людина вже виконає свою функцію у вашому житті, коли принесе з собою все те, що повинна була віддати, вона ніби реалізувавши свою місію поступово зникає без вагомих на це причин. Чи не здається вам, що ця нібито теорія пояснювала б багато речей, які відбуваються у нашому житті. Людина наче мандрівник проходить своє життя кожного дня завертаючи у іншу доріжку, не знаючи які двері завтра відчиняться, а головне хто їх відчинить.  Звісно не варто це сприймати буквально, ніби ми не маємо впливу на своє оточення і не обираємо людей, які знаходяться біля нас, адже те, що з нами відбувається є нашим свідомим вибором. Важливим в цій ситуації є наступне: варто берегти тих, що приносять посмішки на ваші обличчя, варто піклуватися про тих, яким не байдуже як ви себе почуваєте та чи у все у вас в порядку, варто триматися тих, які при зустрічі приносять відчуття тепла на душі, а ще ні в якому разі не варто втрачати тих, які вас люблять, яких ви любите, які вас кохають і яких кохаєте ви. Адже тільки в такий спосіб доля буде прихильною до вас, а ваше оточення і близькі вам люди будуть справжніми, вірними, щирими та люблячими.

Ви відчуваєте прагнення змін

Ви відчуваєте, що із зближенням цього року до його фінального завершення, все раптово починає змінюватись і набирати нових барв. Змінюється ваше оточення, змінюються люди, що здавалося б завжди мали бути поруч, змінюються плани, наші цілі та прагнення. Все ніби в передчутті дива і бажання того, що новий рік стане зміною на краще. Філософія банальності стає чимось більшим ніж просто подарунок під ялинку. Ми намагаємось позбирати свої думки до кучі, підвести підсумки пройдених етапів та поставити перед собою нові завдання. Ми хочемо осягнути якнайбільше, ми хочемо побачити якнайбільше ми хочемо відчути зміни, які перевернуть усе наше життя.

На жаль погода не сприяє мрійливому настрою,  та все ж у нас залишається краплинка надії, що все-таки завтра випаде сніжок. Він приніс би цей вітер змін і ці нові емоції у наші сірі будні. Він відкрив би нову сторінку, яка змогла б закарбуватися у пам’яті надовго. Можливо у нових місцях, у гроні інших людей, а можливо тих же, що кожного дня йшли пліч-о-пліч. Головне тоді знайти своє місце, правильне місце у якому можливим буде реалізація самих себе.

Не бійтесь ризикувати, змінювати себе, своє оточення, своє життя, адже ставши на місці ви ніколи не дізнаєтесь, що було б якби не ваш страх змін..

Все у ваших руках, а зближення нового року це тільки шанс на те, щоб ці зміни втілити у життя.