Як часто ми
помічаємо, що онлайн версія нашого життя стала тією, пріоритетною? Коли думка
нашого віртуального соціуму впливає на нас більш а ніж поради близьких людей.
Життя у інтернеті змінило все, що ми мали до його появи. Не те що зміни до гіршого, прости вони
перевернули з ніг на голову ритми до яких ми звикли.
Ще кілька
десятків років тому насолоджуватись фільмом було розкішшю. Пам’ятаю, як мама
розповідала, що кіно було по суботах, і на цей вечір усі чекала з нетерпінням.
В той час не було хейтерів, не було тих, яким жанр чи година не відповідає, усі
були щасливі та насолоджувались моментом.
Спосіб нашого
спілкування знизився до рівня печерних обивателів, емотікони замінюють прості
слова, а вислані сердечка виражають любов? Ну це точно як написи у древніх
печерах, коли спілкування тільки через
спеціальні знаки.
Та найбільше мене
вражає зовсім не це. Я не можу зрозуміти чи це доступність до всього в
інтернеті чи то безкарність в добі соціальних мереж відкрили двері
всепоглинаючій ненависті, злості, образам і специфічним вираженням свого я.
Таке враження ніби кожен вважає це своїм місцем і кожен надає собі право бути
вершником правосуддя, вирішувати, що добре, а що погано, шо можна а що ні.
Інколи дивлюсь як багато бруду у нашому соціальному середовищі і не розумію
куди діваються манери, чесність, доброта, повага і все те, що батьки плекали в
нас.
Ну і звичайно при
зустрічі ми геть інші, усміхнені, часто мовчазні, без бажання поділитися своїми
думками. Цікаво чи люди, які так сильно
сміливі в інтернет просторах змогли б глянути у вічі тим яких дозволи собі
принизити чи образити?
Звісно соціальні
мережі та і загалом інтернет не є чимось
білим або чорним, це як все у нашому життя знаходиться десь на грані. Тільки
від нас залежить якою ця грянь буде і чи дозволимо ми собі перейти її межу.
Немає коментарів:
Дописати коментар