Вікові категорії або ж просто трішечки за 20

Ви задумувались про те, чому деякі жінки приховують свій вік, деякі чоловіки ніяк не можуть цього розгадати, а деякі ще до своїх вісімнадцяти переживають любовні драми. Чим насправді є вік? Станом душі, зовнішнім виглядом, власними амбіціями чи прагненням здаватися кращим? Що для кожного з нас символізує вік, та як перестати боротися з тим, що насправді є незалежним від нас?

Багато жінок у свої 25 в своїх розмовах говорять про те, як важко у їхньому віці знайти того справжнього і єдиного і що зараз це вже стало набагато складнішим завданням, а ніж це здавалося в 20. В цей же час жінки, яким уже за тридцять з приємністю згадують бурхливі 25 і з радістю насолоджуються піком своєї краси та привабливості.

Вік – це те, чим ми вимірюємо власний досвід, власну дорогу життя, власний розвиток і власну любов до самого себе. Наш вік – це як годинник, який кожного року тікає дванадцять і знову починає нову подорож. Якою вона буде залежить тільки від нас. Нехай ваш вік стане поштовхом до нових змін та реалізацією планів, які завжди були сховані десь на інший життєвий етап. Не важливо 20, 30 чи 55, головне наскільки вміло ти здатна подати себе, свій інтелект, свою красу та впевненість в собі, - це і стає показником твого життєвого віку.

Як інколи важко поставити крапку

Як інколи важко поставити крапку у тому, що змушує серце битися частіше. Як знати, що це момент, коли варто усе зупинити і повернути на 180 градусів? Скільки сліз, страждань чи болі людина здатна перенести в надії на те, що все налагодиться і вже завтра буде по іншому. Чому ми повертаємось до тих самих людей, чому нам хочеться бачити їх очі, чути їх голос чи відчувати дотик? Чому, коли проходить якийсь час то пам'ять фільтруючи спогади, залишає тільки приємні моменти, те, що змушувало нас посміхатись і радіти. В таких ситуаціях ми знову ж наступаємо на ті ж самі граблі, в надії на те, що усе змінилось і цього раз цей шанс ми не впустимо. Та, як виявляється, навіть з часом люди не змінюються. За їх масками приховуються ті ж самі лицемірні обличчя, що були нам знайомі колись.

Що відчуваєш в такі моменти? Розчарування? Мабуть, і його вже немає. Пустота від думок, мрій, поглядів, вчинків та безмежної віри у те, що виявилось повітряним замком. Ми самі в стані знайти відповіді на свої питання тільки відкривши одну і ту ж сторінку кілька разів, тільки усвідомлюючи те, що варто спробувати ще сотні разів, але бути впевненим у тому, що це фінал, це закінчення вашої історії і початок чогось зовсім нового, незвіданого та прекрасного. Якщо ви сумніваєтесь то спробуйте все прожити знову, можливо, саме це допоможе розібратись у тому, що відбувається у вашому житті та чи варті ці люди того, щоб дати їм другий шанс. Їх вчинки, дії, слова, вони все розставлять по місцях і тоді у ваших думках уже не буде питань, тоді будуть тільки відповіді.

Чого хочуть чоловіки?

Ви задумувались над тим, що всі постійно говорять про жінок, про їхні потреби, про те, як багато вони хочуть, про їх забаганки та примхи і водночас ніхто не згадує про так звану «чоловічу стать». Та більшість з них немає жодного уявлення про те, що хоче від життя, які плани має на майбутнє, якою повинна бути його кар’єра та чи варто взагалі одружуватись? Одиниці з вас намагаються щось змінити, чогось досягнути, стати дійсно опорою для своє коханої жінки. Ви боїтеся ризикувати, ви не шукаєте шляхів розв’язання проблем, ви не ставите собі цілей, єдине, що ви робите – це пливете за течією. Для вас стабільність - це перш за все. Здавалося б це слово вживають у позитивному контексті, та у цьому випадку стабільність проявляється у тому, щоб нічого не робити, щоб ніхто не «капав на мозги» - це так вони називають поради, а інколи прохання жінок, ну і звісно, щоб гроші самі падали з неба. Більшість з таких чоловіків говорить фразу для вас, тобто жінок, гроші – це найважливіше, вас більше нічого не цікавить. Найсмішнішим у цьому всьому є те, що так говорять тільки ті, що не здатні самі знайти роботи, забезпечити себе і свою майбутню сімю.

А ще ви помічали, як себе поводить ця сильна стать.. Ви хочете, щоб ми вас жаліли, любили, підтримували, вселяли почуття тепла і комфорту. Ви хочете усе це не віддаючи нічого взамін. Хоча у випадку, коли чоловік отримує це все, то дуже часто жінка перестає його цікавити. У чому логіка? Чоловіки це мисливці, яким постійно потрібно на щось полювати? А можливо ви просто боїтеся відповідальності за ці слова і дії? А ще ви помічали, які хоробрі чоловіки, коли вони зі своїми друзями, і які вони нещасні, коли говорять з нами, коли жаліються на свою тяжку долю і свої проблеми. Так от, у 21 столітті уже немає поділу на ролі, коли жінка сиділа вдома, а чоловік працював, тепер кожен з нас має роботу, має свої обов’язки і свої проблеми, які з цього виникають. Ви не задумуєтесь над тим, що жаліючись на свої проблеми ви стаєте у очах жінки беззахисним котом, якого вона пожаліє. Та ця жалість не триватиме довго, адже жінка не хоче мати чоловіка, що кожного дня буде розповідати про свої проблеми, вона хоче того, який буде вирішувати її проблеми і буде дарувати радість, а не приносити з собою відчай. Адже погодьтесь, якщо з приходом у ваше життя нового чоловіка у вас з’являється більше проблем це просто означає, що ви чудово проживете і без нього.

Отож любі чоловіки, я впевнена, що серед вас є ті, які можуть дістати зірки з неба і перевернути землю, аби зробити кохану людину щасливою. Та пам’ятайте, що ми не потребуємо так багато, як вам здається, увага, підтримка та взаєморозуміння, - це три чинники, які зуміють справити враження на кожну жінку, без винятку. Це те, що допоможе зблизитись ще на один крок до власного щастя і щастя дорогої вам людини.

Наша доля саме у наших руках

Нещодавно я прочитала статтю в якій було сказано, що інколи варто задуматись над тим, як поточиться наше життя в ситуації, коли ми не зустрінемо своєї другої половинки.

Чи ми готові до цього? Чи є у нас  продуманий варіант відповіді, так званий план Б? В таких випадках варто задуматись над тим, чи достойні ми людини, яку постійно шукаємо і уявляємо у своїх мріях? Чи правильно ми робимо перебираючи людей, як рукавички в надії знайти цю справжню любов?  Чи не ризикуємо ми в такий спосіб її прогавати, та і від кого це залежить зустрінемось ми чи ні?

Зарадити та відповісти на ці всі питання ми можемо тільки самі. Тільки ми розуміємо, що щоденна праця над собою дає результати в майбутньому. Тільки нам відомі усі слабкі сторони, які потребують певних коректур і які тільки ми в стані змінити. Справжнє бажання бути щасливим має стати нашим мотиватором для того, щоб підготувати себе до зустрічі із справжнім коханням.  І коли доля зрозуміє, що наша праця над собою є недаремною, що ми не здаємося і долаємо усі перешкоди на шляху до того, щоб стати щасливим, саме тоді вона подарує шанс побудувати міцний мур відносин, який стане опорою для двох сторін.

В цей момент ми душею відчуватимемо, що це саме та, друга половинка, яка зуміє втілити усі мрії в реальність та подарувати саме те, чого ми хочемо від життя.

23 день пустоти

Йшов 23 день пустоти,

День безмежжя й журби,

День, що роком вже став,

День про ту, що колись кохав.

Про мрії, що не здійснились,

Про місця, що нам снились

Про любов, якої нема

І про душі, в яких наче війна

І зникло все навкруги

Ані вітру, ані журби

Лиш думки, що розвіює сон

І душі, що плачуть в унісон

Відповіді на мільйони питань

Чому коли ми хочемо, щоб певні події або ж люди зникли з нашого життя то вони повертаються, намагаючись знову все відновити. Чому, коли у своїх думках ми прощаємось з людиною то наші серця не здатні так швидко усе відпустити. Чому, коли з’являються нові постаті ми намагаємось їх порівняти із попередніми і знайти щось спільне. Коли людина, що займала так багато місця у душі зникає, залишається лише пустота і ця пустота наступає у обох сторін. Як важко в такі моменти зрозуміти, що є правильним, а чого не варто допускати, навіть подумки. Куди в такі моменти варто зануритись? Де знайти місце, що допоможе віднайти цей спокій, цю рівновагу і цю впевненість у тому, що щастя обов’язково наступить. Як зуміти відновити свій потяг, свою пристрасть, своє бажання, своє прагнення жити і насолоджуватись кожним днем.

Як з таких ситуацій зуміти винести урок, щоб потім уже пропускати повз тих, які можуть завдати біль. Як зуміти знайти цю рівновагу в собі і подарувати її оточуючим. Де знайти відповіді на мільйони питань, що з’являються у голові. Як знайти спосіб відчувати те, що було колись і забути те, що так вражало душу.

Мабуть відповідь на всі питання є однією – лише час може залікувати рани, яких ніхто не бачить, але, які кожен відчуває. Тільки йому властиво стирати з нашої пам’яті усе, що нас розчаровувало, що змушувало нас плакати чи засмучуватись. Він залишає тільки теплі, приємні та щирі моменти, які згодом стають єдиним, легким спогадом з минулого. Якщо ми у своїй свідомості змиримось із фактами усіх подій, приймемо їх такими, якими вони є, то з часом і навколо нас усе зміниться до кращого. Адже кожні зміни приносять із собою нових людей, нові місця, нові емоції, а можливо і нове кохання.. тільки в наших силах зробити все, аби ці зміни прийшли якомога швидше і перевернули нашу чорну полосу життя на яскраву і неймовірну пригоду нового дня, нового тижня, нового року, а потім і геть нового життя.

Мабуть час - це найкращі ліки

Коли хочеться забути минуле то намагаєшся  у своєму теперішньому знайти те, що тебе зв’язувало із тими, кого втратила. Ти шукаєш у цих безкінечних очах того ж світла, яке отримувала раніше. Ти намагаєшся знайти заміну почуттям, звичкам, стилю життя, намагаєшся зуміти бути сильною. Та все ж бувають моменти, коли це «бути сильною» перестає бути можливим. Саме тоді хочеться все повернути, хочеться, щоб було, як і раніше, хоч це не було ідеальним, та це було своїм, рідним. Хочеться повернутися у ті моменти, місця, у ті спогади та залишитись там, не повертаючись до реалій, що нас оточують. Хочеться прокинутися одного дня і зрозуміти, що це всього лиш сон і все продовжує жити своїм життям. Та коли кілька днів підряд ти прокидаєшся і розумієш, що це сталось з тобою то на душі залишається пустота. Пустота від втрачених думок, сил, бажань, прагнень, які залишились у далеко не  реалізованих планах. І тепер найважчим є повернутись до звичайного ритму життя, яке було до цієї зустрічі, до цих подій, що перевернули усе з ніг на голову. Найважче змусити себе усвідомлювати, що ці зміни уже наступили і в них немає способу повернення, немає можливості вилікувати цю ситуацію. Все вже ніколи не буде таким, як колись і усвідомлення цього є найгіршим.  Спроба переконати себе у тому, що зміни на краще не є успішною, тому залишається просто чекати, що час, інші люди, інші місця та події зможуть заповнити те, чого так не вистачає…