Чому коли ми хочемо, щоб певні події або ж люди зникли з нашого життя то
вони повертаються, намагаючись знову все відновити. Чому, коли у своїх думках
ми прощаємось з людиною то наші серця не здатні так швидко усе відпустити.
Чому, коли з’являються нові постаті ми намагаємось їх порівняти із попередніми
і знайти щось спільне. Коли людина, що займала так багато місця у душі зникає,
залишається лише пустота і ця пустота наступає у обох сторін. Як важко в такі
моменти зрозуміти, що є правильним, а чого не варто допускати, навіть подумки.
Куди в такі моменти варто зануритись? Де знайти місце, що допоможе віднайти цей
спокій, цю рівновагу і цю впевненість у тому, що щастя обов’язково наступить. Як
зуміти відновити свій потяг, свою пристрасть, своє бажання, своє прагнення жити
і насолоджуватись кожним днем.
Як з таких ситуацій зуміти винести урок, щоб потім уже пропускати повз тих,
які можуть завдати біль. Як зуміти знайти цю рівновагу в собі і подарувати її
оточуючим. Де знайти відповіді на мільйони питань, що з’являються у голові. Як
знайти спосіб відчувати те, що було колись і забути те, що так вражало душу.
Мабуть відповідь на всі питання є однією – лише час може залікувати рани,
яких ніхто не бачить, але, які кожен відчуває. Тільки йому властиво стирати з
нашої пам’яті усе, що нас розчаровувало, що змушувало нас плакати чи
засмучуватись. Він залишає тільки теплі, приємні та щирі моменти, які згодом
стають єдиним, легким спогадом з минулого. Якщо ми у своїй свідомості змиримось
із фактами усіх подій, приймемо їх такими, якими вони є, то з часом і навколо
нас усе зміниться до кращого. Адже кожні зміни приносять із собою нових людей,
нові місця, нові емоції, а можливо і нове кохання.. тільки в наших силах
зробити все, аби ці зміни прийшли якомога швидше і перевернули нашу чорну
полосу життя на яскраву і неймовірну пригоду нового дня, нового тижня, нового
року, а потім і геть нового життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар