Коли сльоза відкривала нову сторінку історії, в душі панував сум, за вікном
вечоріло, а думки блукали по загублених сторінках життя.
Так доля приносить несподівані зміни, відкриває нові двері в реальність. Та
як довгим є цей шлях, скільки потрібно працювати аби досягнути бажаного, як
зрозуміти, що ти на правильному шляху, як знайти знак, що підкаже де твоя
дорога. Стільки різних історій, мрій, бажань, усе переплітається в одне, усе
закінчується і починається знов.
Чому життя не складене з плану, який після виконання усіх завдань і
подолання перешкод приносить найбажаніші трофеї. Чому життя вирій незрозумілих
подій, місць і людей. Чому тонкі грані підсвідомості стають феєрверком життєвих
емоцій.
Чому працюючи не покладаючи рук, ти часто залишаєшся в тому ж місці де
починав. Чому одні дороги здаються яскравішими і більш сонячними, коли своя
сприймається як сіра картинка серед веселкових променів.
Де знаходиться межа, з якої точки розпочинається відлік часу, де перетин
тонкої лінії може стати згубою, а де порятунком долі.
Роздуми та питання не покидають нас ні на секунду, занурюються десь у
глибини підсвідомості, готові кожну хвилину винирнути на зовні, аби наповнитись
повітрям нових емоцій.
Немає коментарів:
Дописати коментар