Життєва палітра кольорів

 

Десь у безмежних просторах бажань народжується квітка душі, виплекана молитвами, мріями та любов’ю. Наче відлуння наших вчинків вона проростає та наповнюється кольорами, віддзеркалюючи нашу сутність.

У когось вона білосніжна чи блакитна, уособлення добра, щирості, дитячого сміху та маминої посмішки.

У когось червона, наповнена жагою боротьби, бажанням бути першим та прагненням підкорити вершини.

Інколи ця квітка насичується яскравим жовтим, що символізує вічність, багатство душі та працелюбність.

А ще вона буває сірою або ж і чорною, коли її наповнюють заздрістю, ненавистю та хибними рішеннями.

Кожен з нас змінюється, щодня наші погляди, наші принципи переходять на інші щеблі, наші пріоритеті змінюють свої напрями і колір нашої душі теж стає все більш насиченішим і яскравішим. Ми самі обираємо те, чим наповнюється наше життя і в яких барвах доля розмальовує наші силуети.

Плекати у собі ніжність, любов та добро, не бути байдужим до свого ближнього і пам’ятати, що світ починається з нас, нашого вибору, наших дій та наших бажань. Зробімо його яскравим, наповненим барвами щастя, що випромінюють любов.

«Красиві постаті у красивих картинках»

Білосніжними посмішками, розкішними словами і відкритими обіймами ми зустрічаємо своє оточення. Даруємо радість, любов, ділимось бажаннями та мріями, розповідаємо про звершення та падіння, вбачаємо у людині навпроти друга, підтримку та опору.

Мабуть у кінематографії саме так і виглядає приязнь та дружба. Світ кіно є протилежністю реальності, в якій набагато важче залишитися просто людиною і знайти тих, кому можна з легкістю довіряти.

Як же бути з лицемірcтвом, що оточує навкруги, як боротися зі штучними приятелями та як розпізнати щирість серед пустих постатей.

Скільки б не намагалась зрозуміти істоту цього явища, всі мої спроби закінчуються фіаском. Чи нам так добре, більш комфортніше вдавати хороших і милих, і уже поза очі ділитися усім, що насправді лежить на душі. Чи то так притаманно нашій нації, або ж причина лежить у маленьких містечках де всі один одного знають і життя проходить по іншому ритму?

Лицемірство як згубна риса сучасної людини. Ми вдаємо коли не хочемо комусь зробити боляче, коли боїмося правди, коли приховуємо власні слабкості та образи, коли заздрість затьмарює думки, коли хочеться підкреслите те найгірше у людині, яка зовсім не причетна до вашого поганого настрою чи життєвих проблем.

Безкінечна боротьба совісті та прагнення бути кращим, або ж не усвідомлення того, що від образи іншого своя ситуація не змінюється...

Для тих, що приховують недри заздрості, власного болю та переживань – усе починається з вас самих.Тільки при гармонії з самим собою та своїм життям з’являться шанс на гармонію з оточуючим світом.

Де знаходиться межа

 

Коли сльоза відкривала нову сторінку історії, в душі панував сум, за вікном вечоріло, а думки блукали по загублених сторінках життя.

Так доля приносить несподівані зміни, відкриває нові двері в реальність. Та як довгим є цей шлях, скільки потрібно працювати аби досягнути бажаного, як зрозуміти, що ти на правильному шляху, як знайти знак, що підкаже де твоя дорога. Стільки різних історій, мрій, бажань, усе переплітається в одне, усе закінчується і починається знов.

Чому життя не складене з плану, який після виконання усіх завдань і подолання перешкод приносить найбажаніші трофеї. Чому життя вирій незрозумілих подій, місць і людей. Чому тонкі грані підсвідомості стають феєрверком життєвих емоцій.

Чому працюючи не покладаючи рук, ти часто залишаєшся в тому ж місці де починав. Чому одні дороги здаються яскравішими і більш сонячними, коли своя сприймається як сіра картинка серед веселкових променів.

Де знаходиться межа, з якої точки розпочинається відлік часу, де перетин тонкої лінії може стати згубою, а де порятунком долі.

Роздуми та питання не покидають нас ні на секунду, занурюються десь у глибини підсвідомості, готові кожну хвилину винирнути на зовні, аби наповнитись повітрям нових емоцій.

 

 

В очікуванні дива..

 

Засніжені вулиці освітлювались зимовим сонцем, мороз торкався щік і невтомно працював над візерунками на вікнах. Ліхтарики яскраво горіли у сотнях будинків, запах ялинок розносився навкруги, усе полинало у святкову метушню.

На небі віддзеркалювались новорічні бажання, мрії та загадані плани. Сніжило так сильно як ніколи раніше, загублені автомобілі, покинути долі, вічні душі, що виринають із нашої підсвідомості.

Настав цей особливий час аби озирнутися назад і взяти з собою тільки найкраще. Ця особлива зима закутає усі негаразди і біди, принесе частинку надії у серця і віри в те, що все обовязково збудеться. Невтомні шляхи наших бажань летітимуть у світові простори. Кожна секунда наповнюватиметься теплом та невід’ємним бажанням любові. Магія слів та щирість думок відкриють цю особливу та магічну пору року.

Відкрита душа сповнена віри, любові та прощення стане ключем до щастя, до майбутнього, до невід’ємних змін, які вже зовсім скоро заглянуть у наші домівки.

Магія зимових свят зовсім поруч, витає у повітрі, варто тільки закрити очі і відчути її на дотик.

В очікуванні дива..