Про мрії, що плекають наші крила
про всі бажання голосні,
про те як щиро ти любила
без сумнівів у тишині.
Про щирість що породжує кохання
про віру й серця глибину,
про душу що заповнює востаннє
лиш не мене одну.
Так ріки нашого життя проходять
здавалося б вже знов весна,
так щастя не далеко ходить
воно ж є тут, або його нема.
Ти наче та голубка мила,
свою душу відкриваючи мовчиш,
усе пробачила і відпустила
лише в думках тепер болить.
Немає коментарів:
Дописати коментар