Думки самотнього міста

А завтра радість полонить,

здається ніби не болить.

На хвилю залишивши всі думки

аби душа спочила на віки.

Та лиш в думках це закінчилось,

наступний день все відродилось.

Знову шлях і знову той самий,

звуки міста – він тепер чужий.

Молись журба безсила,

ти більш його не полонила.

Лиш біла картка на вікні

і олівцем записані пісні.

Як перегорнута сторінка,

ти тепер чужа мандрівка.

Немає смутку тут, жалю чи сліз,

лиш світла подих, шум коліс..