А ви помічали як у вашому житті зникають одні і з’являються інші люди. Як легко життя сортує ваше оточення залишаючи
одних і відкидаючи на узбіччя інших. Коли починаєш задумуватись над цим то
виникає теорія, що це все відбувається не просто так. Адже кожного дня ми
зустрічаємо нових людей і з’являючись на нашому шляху вони щось вносять в наш світогляд,
в наше сприйняття дійсності, залишають свій слід, або по іншому просто «наслідять
у душі» це вже залежить від конкретної особи.
Тому, мені здається, що в якийсь момент, коли людина вже виконає свою функцію
у вашому житті, коли принесе з собою все те, що повинна була віддати, вона ніби
реалізувавши свою місію поступово зникає без вагомих на це причин. Чи не здається
вам, що ця нібито теорія пояснювала б багато речей, які відбуваються у нашому
житті. Людина наче мандрівник проходить своє життя кожного дня завертаючи у
іншу доріжку, не знаючи які двері завтра відчиняться, а головне хто їх
відчинить. Звісно не варто це сприймати
буквально, ніби ми не маємо впливу на своє оточення і не обираємо людей, які
знаходяться біля нас, адже те, що з нами відбувається є нашим свідомим вибором.
Важливим в цій ситуації є наступне: варто берегти тих, що приносять посмішки на
ваші обличчя, варто піклуватися про тих, яким не байдуже як ви себе почуваєте
та чи у все у вас в порядку, варто триматися тих, які при зустрічі приносять
відчуття тепла на душі, а ще ні в якому разі не варто втрачати тих, які вас
люблять, яких ви любите, які вас кохають і яких кохаєте ви. Адже тільки в такий
спосіб доля буде прихильною до вас, а ваше оточення і близькі вам люди будуть
справжніми, вірними, щирими та люблячими.
Немає коментарів:
Дописати коментар